Орфографічний словник української мови. 2005.
відголосок — іменник чоловічого роду рідко … Орфографічний словник української мови
відголосок — ску, ч., рідко. Зменш. до відголос … Український тлумачний словник
підголосок — ска, ч., розм. 1) муз.Побічні верхні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. || Побічні витримані звуки в будь якому голосі, що протистоять іншим голосам. || Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію. 2) перен.… … Український тлумачний словник
відлясок — ску, ч., рідко. Відголосок, луна … Український тлумачний словник
дискант — а, ч. 1) Високий дитячий голос (хлопчиків). || Високий голос мисливського собаки. || Високий, як у малих хлопчиків, звук. 2) Співак із таким голосом. 3) Партія хору або вокального ансамблю, яку виконують високі дитячі голоси. 4) Особлива форма… … Український тлумачний словник
підголосник — а, ч., розм. Те саме, що підголосок … Український тлумачний словник
